Пласт - Blog Posts

Вчора з коханою повернулися з чудесної автомобільної мандрівки Галичиною.

Маршрут 8/08/13:

Чернівці-(Заліщики)-Тернопіль-(Золочів)-(Куровичі)-(Львів)-Жовква.

Почалося все 8 серпня поздкою до Жовкви на весілля мого кращого друга, який взагалі проживає у Baltimore, MD, а його дружина сама з Красноярська, що у Сибіру. 

Вінчання відбувалося у надзвичайній церкві. А весілля у найкрутішому в Жовкві ресторані "Акварель". 

Маршрут 9/08/13:

Жовква-Крехів-Жовква-Зашків-(Львів)-(Миколаїв)-(Стрий)-(Верхнє Синьовидне)-Урич. 

Наступного дня після поправин вирішили відвідати монастир ЧСВВ у Крехові, і справді не пожалкували. Але перед тим трохи прогулялися Жовквою. Дуже гарне європейське містечко, щоправда, з жахливими дорогами (є версія, що вони такі по всій Львівщині).

Жовква:

Крехів:

Кінцевим пунктом призначення була зустріч старшопластунського пластового куреня "Сіроманці" на таборі "Вовча Школа" в Тустані, с. Урич Сколівського району. 

По дорозі з Жовкви заїхали у музей Євгена Коновальця у Зашкові. Must be для кожного українського націоналіста!  

До Стрия рухалися автобаном Київ-Чоп, на якому я поставив особистий рекорд швидкості - 160 км/год.

Після того дуже доречно повечеряли у Стрию, оскільки 14 км з Верхнього Синьовиднього до Урича виявилася настільки жахливими що ми вирушивши з Стрия біля 21:00 до місця табору дісталися лише о 22:30! 

Заночувавши в наметі наступного дня мали екскурсію Тустанню та відвідини пластового крайового апробаційного екологічно-вишкільного табору "Вовча Школа". Все день до місця стягувалися "сіроманці" і ввечері в нас була неформальна зустріч, проте з досить урочистими моментами. 

Іменування прихильниками куреня:

Поїдання м'яса:

Маршрут 11/08/13:

Урич-(Верхнє Синьовидне)-(Стрий)-(Болехів)-(Калуш)-Івано-Франківськ-(Коломия)-(Заболотів)-Чернівці.

І 11 серпня нас чекала дорога додому, оскільки ми мали відвідати ще одне весілля, на цей раз мого троюрідного племінника, нам треба було рушати дуже рано (як і першого дня мадрівки), що ми й зробили близько 7 години ранку. 

Підкинули одного з наших щойноіменованих гостровухів до Івано-Франківська, за що мали в нього в дома дуже смачний сніданок, і вже за пару годин були вдома. До речі загально все ж більше задоволений дорогою з Чернівців на Львів через Тернопіль, ніж через Івано-Франківськ. Навіть не дивлячись на поганий кусок Золочів-Львів, дороча через Франик програє по всій довжині (хоча помітно, що її суттєво підрихтували). 

Ну і наприкінці трохи статистики з бортового комп'ютера:

Загальна відстань: 872,3 км;

Середня швидкість: 49,5 км/год;

Витрачено дизпалива: 45,1 л;

Середній розхід палива: 5,1 л/100 км. 

Це була найдальша наша з коханою автомобільна мандрівка і, сподіваємося, далеко не остання, на майбутнє є ще цікавіші плани! 

Який же тісний світ!

Читаю сьогодні не дуже свіжу новину на Пластовому Порталі про нагородження в Америці найвищим пластовим відзначенням, орденом Вічного Вогню в Золоті пл. сен. Данила Григорчука. Читаю далі, пан Данило працює в Ілінойському університет в Чікаго по питанням, пов'язаним із екологією, токсикологією і так далі... І тут розумію, що він точно мав бути знайомим із моїм батьком, який в 1996-му році був у цьому самому Ілінойському університеті і працював над цими самими проблемами - облисіння дітей (алопеція) у Чернівцях, захворювання жителів села Комсомольська, Маріуполя, забруднення води у Азовському морі...

Дзвоню мамі - звичайно, вона пам'ятає Данила Григорчука, більше того, він в часі свого візиту в Чернівці був у нас вдома, довго співпрацював із моїм батьком, і справді тато саме до нього їздив у Чікаго в 1996-му році! В альбомі знайшов декілька фото того візиту.. Це було майже 20 років тому.. Мені тоді було лише 7 років...

Отож користуючись нагодою хочу привітати др. Данила Григорчука із такою високою нагородою і побажати наснаги в подальшій роботі!

PS на фото мій батько, Йосип Наконечний - в окулярах, поблизу нього - Данило Григорчук; на жаль жінок на фото не знаю.